Справа № 3-1991/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Демчик Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Черкаського зонального відділення Військової служби правопорядку про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, начальника штабу - першого заступника командира військової частини А0963 м. Сміла за ст.172-7 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 7 вересня 2011 року, ОСОБА_1, будучи військовою посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави - начальником штабу - першим заступником командира військової частини А0963, порушив вимоги ст.ст. 9,14 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", які передбачають його обов'язок, як суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення, уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Так, ОСОБА_1, з 15 березня 2004 року проходить службу на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини А0963, разом з ним, у його безпосередньому підпорядкуванні проходить військову службу його дружина - старший солдат ОСОБА_2, на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини А0963. Майор ОСОБА_1 за посадою підпорядковується командиру військової частини та являється начальником для всього особового складу частини, як начальник має право застосовувати заохочення і дисциплінарні стягнення, надавати вказівки, доручення та контролювати їх виконання, під час виконання рішень командира частини має право віддавати накази підпорядкованим командиру частини особам від його імені, на час відсутності командира частини виконує його обов'язки. Разом з тим, майор ОСОБА_1, з моменту виникнення конфлікту інтересів - перебування у його безпосередній підпорядкованості дружини ОСОБА_2, що впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, маючи об'єктивну можливість у встановлені законом строки вжити заходів щодо його усунення, не повідомив про конфлікт інтересів свого безпосереднього керівника.

Відповідно до п. "г" ч.1 ст.4 Закону України "Про засади запобіганню та протидії корупції", військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Відповідно ч.1 ст.14 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б"пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Як вбачається з наказу командира військової частини А0963 № 280 від 27 листопада 2004 року, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків начальника штабу - першого заступника командира батальйону в/ч А 0963 з 27 листопада 2004 року.

Відповідно наказу командира військової частини А0963 № 54 від 7 березня 2006 року, ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом на посаду бухгалтера фінансово - економічної служби з 7 березня 2006 року.

Наказом командира в/ч А0963 від 4 липня 2011 року в.о. командира частини строком на 24 доби - з 4 по 27 липня 2011 року покладено на ОСОБА_1

Згідно листа командира в/ч А0963 від 27 вересня 2001 року, старший солдат ОСОБА_2 з 1 липня 2011 року по теперішній час знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні помічника командира - начальника фінансово-економічної служби. Перебувала у прямому підпорядкуванні: з 1 по 3 березня 2011 та з 28 березня 2011 року по теперішній час у командира частини Жука В.П., з 4 по 27 липня 2011 року у тимчасово виконуючого обов'язки командира частини ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_1, з 1 липня 2011 року (з моменту набрання чинності Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції") по теперішній час знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні помічника командира - начальника фінансово-економічної служби а не у безпосередньому підпорядкуванні начальника штабу ОСОБА_1, який не претендує на посаду начальника штабу - першого заступника командира в/ч А 0963, а займає її з 27 листопада 2004 року, він не зобов'язаний повідомляти керівництво частини, як того вимагає п.1 ст. 9 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", про працюючу в цій частині його дружину - ОСОБА_2 а тому відсутня суперечність між особистими інтересами ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень щодо ОСОБА_2

Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 використав надані йому службові повноваження та пов'язані із цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе.

Враховуючи вищевикладене, з чого вбачається що ОСОБА_1 своїми діями не порушував вимоги ст. 9, 14 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", вважаю, що в його діях відстуній склад правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст. 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП закрити у зв’язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення .

10.10.2011 Справа № 2а/2570/4835/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Подибайла В'ячеслава Юрійовича, військової прокуратури Чернігівського гарнізону, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - військова частина А 2984 про визнання дій незаконними та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

22.09.2011 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Подибайла В'ячеслава Юрійовича (далі – Подибайло В. Ю.), військової прокуратури Чернігівського гарнізону, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - військова частина А 2984 про визнання дій заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Подибайла В. Ю. при винесенні припису від 02 вересня 2011 року № 14-1928 вих-11 щодо переведення позивачки на іншу посаду або звільнення незаконними та скасування припису від 02 вересня 2011 року № 14-1928 вих-11, винесеного заступником військового прокурора Чернігівського гарнізону майором юстиції Подибайлом В.Ю. на підставі Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". Свої вимоги мотивує тим, що з червня 2004 року по теперішній час позивачка проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 2984 територіального управління «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді оператора-експедитора телеграфного центру. З 2006 року командиром військової частини А 2984 є її чоловік – ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3). 06.09.2011 року до військової частини А 2984 надійшов припис заступника військового прокурора Подибайла В.Ю. від 02.09.2011 року за № 14-1928 про усунення порушень Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», в якому вказано про порушення частини 1 статті 9 вищевказаного Закону у зв’язку з проходженням позивачкою військової служби разом з її чоловіком у військовій частині А 2984 та застосуванням до позивачки вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яка передбачає переведення позивачки в установленому порядку на іншу посаду (яка виключає безпосереднє підпорядкування) або звільненню з займаної посади. Винесення даного припису мотивовано тим, що позивачка знаходячись на посаді оператора – експедитора телеграфного центру військової частини А 2984 перебуває у безпосередньому підпорядкуванні у свого чоловіка – командира військової частини А 2984, а тому між ними існує конфлікт інтересів. З приписом заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Подибайла В.Ю. від 02 вересня 2011 року № 14-1928 вих-11 позивачка не згодна, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона безпосередньо підпорядкована начальнику експедиції, а не її чоловіку - командиру військової частини А 2984, тобто безпосереднє підпорядкування відображається, насамперед, у відсутності між начальником та підлеглим проміжних ланок.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Заступник військового прокурора Чернігівського гарнізону майор юстиції Подибайло В'ячеслав Юрійович в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник військової прокуратури Чернігівського гарнізону в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та пояснив, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» безпосереднє підпорядкування - це відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням. В даному випадку позивачка фактично прямо організаційно та юридично підпорядкована командиру військової частини А 2984 майору ОСОБА_3, який приймає участь у вирішенні питання прийняття на роботу, застосування заохочень і надає вказівки всьому особовому складу військової частини, що передбачено статтями 30 та 32 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - військової частини А 2984 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає, що позивачка безпосередньо не підпорядкована командиру військової частини А 2984 майору ОСОБА_3, оскільки він не вирішує питання про прийняття позивачки на службу та її звільнення, а тому просить їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А 2984 від 02.06.2004 року № 103 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом до військової частини А 2984, зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, присвоєно військове звання «рядовий» та призначено на посаду експедитора експедиції телеграфного центру (а.с.67).

14.03.2007 року між командиром військової частини А 2984 та позивачкою укладено контракт про проходження військової служби строком на п’ять років (а.с. 55).

Згідно довідки військової частини А0197 (а.с.62) військова частина А 2984 знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні військової частини А0197.

Відповідно до статті 20 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1789-XII) при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

Статтею 22 Закону №1789-XII письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

02.09.2011 року заступником військового прокурора Чернігівського гарнізону майором юстиції Подибайлом В.Ю. винесено припис командиру військової частини А 2984 майору ОСОБА_3 про усунення порушень Закону України від 07.04.2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі – Закон № 3206-VI). Приписом встановлено, що всупереч вимог статей 1, 9 Закону № 3206-VI у безпосередньому підпорядкуванні командира військової частини А 2984 майора ОСОБА_3 проходить військову службу його дружина - старший солдат контрактної служби ОСОБА_1, що призводить до виникнення конфлікту інтересів та впливає на об'єктивність прийняття рішень під час спільного проходження служби в одній частині та встановлена вимога про вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень Закону № 3206-VI, шляхом вирішення у місячний термін питання про переведення старшого солдата контрактної служби ОСОБА_1 на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування або звільнення її із займаною посади у разі неможливості такого переведення (а.с.11-12).

Судом встановлено, що протокол про адміністративне корупційне правопорушення за вчинення корупційного правопорушення не складався.

02.09.2011 року командиром військової частини А 2984 до командира військової частини А 0197 направлено рапорт про надання роз’яснень щодо сумісного проходження військової служби в одній військовій частини його та його дружини – старшого солдата ОСОБА_1 на посаді оператора – експедитора, відповідно до Закону № 3206-VI (а.с. 69).

Листом від 09.09.2011 року № 6/399 командир військової частини А 0197 повідомив командира військової частини А 2984 про відсутність безпосереднього підпорядкування та конфлікту інтересів між командиром військової частини А 0197 майором ОСОБА_3 та військовослужбовцем військової служби за контрактом старшим солдатом ОСОБА_1, що дозволяє їм сумісно проходити військову службу у військовій частині А 2984 та не є порушенням Закону № 3206-VI. (а.с.74-76).

12.09.2011 року командиром військової частини А 2984 направлено лист за №752 заступнику військового прокурора Чернігівського гарнізону, яким повідомлено, що відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, ОСОБА_3 як командир військової частини А 2984 зі штатною категорією «майор» не має права встановлювати, змінювати або припиняти правові відносини з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Право переведення на іншу посаду або звільнення з посади військовослужбовця військової служби, служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 має командир військової частини А0197. З метою виконання припису та прийняття правового рішення по ньому щодо переведення на іншу посаду або звільнення з посади військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого солдата ОСОБА_1 командиром військової частин А 2984 поданий рапорт від 07 вересня 2011 року № 748 на ім'я командира військової частини А0197 з долученням до нього копії припису. (а.с.66).

Доводи відповіда відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 29, 31 Закону України від 24.03.1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі – Закон № 548-XIV) за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Вищевказані статті Закону № 548-XIV визначають правові відносини щодо порядку підпорядкованості між військовослужбовцями та визначають ступінь підпорядкованості (безпосередньої підпорядкованості).

Згідно ст. 1 Закону № 3206-VI безпосереднє підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням.

Відповідно до статей 12, 81 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі – Положення 1153/2008) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище. Присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністром оборони України. Призначення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом на посади, за якими передбачені військові звання до старшого сержанта (головного старшини) включно здійснюється командирами полків (кораблів 1 рангу), бригад і посадовими особами, які мають рівні з ними права щодо видання наказів по особовому складу при призначенні на посаду.

Суд вважає, що безпосереднє підпорядкування відображається насамперед у відсутності між начальником та підлеглим проміжних ланок.

Усі інші начальники, починаючи від начальника телеграфного центру, яким підпорядкована позивачка за службою є її прямими начальниками та здійснюють загальне керівництво.

Як вбачається з функціональних обов’язків оператора експедитора експедиції телеграфного центру, затверджених начальником телеграфного центру капітаном Кузнєцовим О.О. від 25.11.2010 року (а.с.82-85) оператор-експедитор підпорядковується начальнику експедиції та начальнику телеграфного центру, тобто оператор-експедитор військовослужбовець військової служби старший солдат ОСОБА_1 безпосередньо підпорядкована начальнику експедиції та начальнику телеграфного центру, які є її безпосередніми начальниками.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на стаття 1 Закону № 3206-VI, оскільки командир військової частини А 2984 ОСОБА_3 за своєю штатно – посадовою категорією «майор» не має право встановлювати, змінювати або припиняти правові відносини з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, так як таке право надається командирам, начальникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1рангу і вище), тобто вказане право закріплено за командиром військової частини А 0197, у якого і знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні позивачка, відповідно до статті 1 Закону № 3206-VI.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 2 статті 3 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з контексту Конституції України, положень зазначених вище законів, КАС України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідачів не надано достатніх аргументів та доводів, які б свідчили про правомірність їх дій та рішення, в той же час позивач довів обставини в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, та, що оскаржуваний припис безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів позивачки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Подибайла В'ячеслава Юрійовича, військової прокуратури Чернігівського гарнізону, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - військова частина А 2984, необхідно задовольнити повністю.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Подибайла В'ячеслава Юрійовича, військової прокуратури Чернігівського гарнізону, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - військова частина А 2984 - задовольнити повністю.

Визнати дії заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону майора юстиції Подибайла В’ячеслава Юрійовича при винесенні припису від 02 вересня 2011 року №14-1928 вих-11 щодо переведення позивача на іншу посаду або звільнення -незаконними.

Скасувати припис від 02 вересня 2011 року № 14-1928 вих-11, винесений заступником військового прокурора Чернігівського гарнізону майором юстиції Подибайлом В’ячеславом Юрійовичем, на підставі Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Порядок оскарження постанови суду передбачений ст. 185-186 КАС України.