Віктор Балога: Міністерство найлюдяніших справ
Вивчаючи інформаційні матеріали про діяльність Міністерства надзвичайних ситуацій за всю його 15-річну історію, натрапив на один підсумковий показник. У його сухих цифрах відобразився весь зміст і логіка того, чим займається МНС. Звісно, статистика інколи вражає сама по собі. Це коли йдеться про астрономічні розміри чи інші захмарні величини. А тут статистичний рядок ніби і не виділявся надмірним масштабом. Проте на мене справив надзвичайно сильне емоційне враження.
Цитую: «Протягом 15-ти років рятувальними підрозділами врятовано понад 24,5 тисячі людей». Зверну увагу на ключове слово: «врятовано». Це означає – збережено найвищу цінність, якою є життя і здоров’я людини. Це означає – відвернуто біду і надано допомогу. Причому без поділу на українців чи іноземців, селян і міських мешканців, багатих і незаможних. У мить, коли трапляється лихо, усі ці відмінності не мають жодного значення. МНС рятує всіх.
Звідси випливає, що кожен працівник, кого об’єднує ця стисла і лунка абревіатура, займається найлюдянішою справою. Усвідомлення цього, напевно, є вичерпним мотивом, який змушує тисячі людей щодня заступати на чергування і протистояти техногенним аваріям і природним стихіям.
Знову пошлюся на статистику: «Рятувальні підрозділи забезпечили реагування на 5,5 тисячі надзвичайних ситуацій». Насправді кожна з них – це складний епізод, нерідко поширений на велику територію, з тривалим часом дії. Це руйнівні повені, жахливі аварії, смертоносні вибухи і пожежі, катастрофічні землетруси. Здебільшого, вони трапляються раптово, зате готовими до них треба бути завжди, бо відлік часу йде на секунди. Так було на Закарпатті, під Новобогданівкою, у Пакистані…
Для МНС ці географічні назви – не просто точки на карті, відділені тисячами кілометрів. Вони засвідчили стрімкий розвиток можливостей і професійного рівня рятувальних сил, які зростали, як кажуть люди в погонах, «на марші», у конкретних складних умовах. Еволюція МНС відбувалася не в теоретичних викладках і звітах, а проходила випробування реальними стихіями. Тоді шліфувалися навички і вміння, набувався досвід, перевірялася на міцність і злагодженість вся система сил порятунку.
Швидкий старт
Із здобуттям Україною суверенітету налагодженої, цілісної організації рятувальних сил не було. Був лише фрагмент колишньої системи, який дістався у спадок, але залишався явно недостатнім для застосування у масштабах всієї держави. Виник дефіцит захисту населення від надзвичайних ситуацій та їх наслідків. Одним із викликів, який постав із початком нашої незалежності, якраз і стало створення і розвиток автономних рятувальних сил.
Озиратися у минуле не було сенсу, бо обставини вимагали дивитися тільки у майбутнє. За мету ставилося створення сучасної, ефективної, мобільної і гнучкої рятувальної структури та служби цивільного захисту, які виходили б із територіальних, економічних, природних та інших особливостей країни. По суті, починали з нульової точки відліку.
Важко переоцінити величезне значення в становленні Міністерства тих його працівників і керівників, хто забезпечив перехід від «учора» до «завтра». Їм було дуже непросто: дефіцит кадрів, обмежене фінансування, відсутність законодавчої бази. І при цьому треба робити справу, без послаблень і з усією повнотою відповідальності! Проведено колосальну роботу, що дало змогу запустити такий складний механізм, яким є МНС. Прізвища усіх, хто стояв біля його витоків, творив його силою свого вміння і завзяття, виписані на сторінках історії Міністерства. Глибоку пошану і подяку сивочолим попередникам нині складають ті, хто і далі керується успадкованими від них знаннями і досвідом.
Чорнобиль
Виснажливий тягар минулого. Велетенське джерело постійної небезпеки. Простір екологічних деформацій. Соціальний феномен. Зона можливостей.
Є безліч визначень і характеристик цього явища планетарного масштабу, втиснутого в одне-єдине слово «Чорнобиль». І всі ці дефініції правильні, а деяких означень навіть не придумали – наскільки постчорнобильська дійсність ще далека від остаточного вивчення і всебічного розуміння.
Не буду вдаватися в аналіз усієї сукупності проблем, які залишила Україні страшна катастрофа 1986-го року. Зрозуміло одне: Чорнобиль – то не лише затамований біль, а ще й невід’ємний чинник життя нинішнього та прийдешніх поколінь українців на сотні років далі. ЧАЕС і Зона відчуження були і залишаються територією підвищеної уваги Міністерства.
Зрештою, МНС у його нинішньому вигляді вийшло з «чорнобильського» Міністерства. Це чітко вказує на проблематику Чорнобиля як на незмінний державний пріоритет. Більше того, утворення Державного агентства з управління зоною відчуження засвідчило, що Україна залишається єдиною країною, яка взяла на себе вирішення найскладніших завдань із подолання наслідків аварії на ЧАЕС.
Всі попередні зусилля дали позитивний результат. Головний із них – не допущено нових інцидентів на об’єктах Чорнобильської атомної. За останні 15 років контрольовані параметри об’єкта “Укриття», як і загальна ситуація у Зоні відчуження – стабільні. У країні склалася позитивна радіоекологічна ситуація. Це компетентна оцінка, яку на експертному рівні ніхто і ніде не ставить під сумнів. Україна, прилеглі держави та й увесь світ стали дихати вільніше. Гострота загрози спала.
Однак чи можна заспокоїтися? Передчасно. Радіаційний чинник і надалі є основним в аналізі сьогоднішніх і потенційних загроз. Це об’єктивна реальність, до якої наші фахівці ставляться якнайсерйозніше.
У цьому контексті завданням номер один є остаточне зняття ЧАЕС із експлуатації та перетворення об’єкта “Укриття» на екологічно безпечну систему. Це проект України та міжнародного співтовариства, модератором якого є наше Міністерство. Він відкриває шлях до кардинального зменшення ризиків і підвищення глобальної безпеки.
Цього року, коли весь світ відзначав 25-і роковини трагічних подій у Чорнобилі, МНС провело величезну роботу, щоб чорнобильська тема була осмислена й оцінена з позицій сьогодення, набула нової актуальності. Вчені і фахівці з провідних держав на науковій конференції у Києві обговорювали та дискутували не лише про минуле, головне – про майбутнє Чорнобиля, і в ширшому плані всієї ядерної енергетики.
Міжнародна конференція країн-донорів чорнобильських фондів створила вагому фінансову базу для втілення проектів на ЧАЕС: акумульовано 740 млн. євро. Цієї суми достатньо, щоб успішно і у визначені терміни завершити вже розпочаті роботи зі зведення нового конфайнменту над зруйнованим енергоблоком і будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива.
Без сумніву, організовані у Києві заходи та їхній результат є переконливим підтвердженням, що Україна не залишилася наодинці з чорнобильськими проблемами. У цьому успіхові, видиме втілення якого ще попереду, є велика частка зусиль скромних працівників системи МНС.
При цьому важливими залишаються й інші напрямки роботи, які стосуються Зони відчуження. Насамперед, йдеться про медичний захист постраждалого населення та екологію забруднених територій. Ми співпрацюємо з широким колом міжнародних організацій (ООН, Євросоюз, МАГАТЕ, ВООЗ), які надають Україні дуже необхідну допомогу.
МНС бачить шляхи удосконалення державної політики з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – від локалізації до стабілізації, від стабілізації до розвитку. Конкретні пропозиції розроблено, їх опрацьовують інші державні структури. Наступний рік має стати часом втілення нових підходів.
Запобігти, врятувати, допомогти
Погодьтеся, що вже не так важливо, хто і коли сформулював це яскраве гасло МНС. Важливо інше: стислий, об’ємний і вичерпний порядок пріоритетів. Це як Конституція, яка не допускає подвійних тлумачень.
У моїй особистій біографії є два епізоди, коли значення слова «врятувати» відчув особливо гостро. Перший датується 1998 роком, коли Закарпаття накрила страшна повінь. Мені, тодішньому міському голові Мукачевого, довелося особисто витягати людей з нуртуючої води. Хвилина зволікання могла обернутися жертвами: стихія не робить поправок на повільність.
По-іншому, але не менш драматично розгорталися події у січні 2006-го в Алчевську. Місто вимерзло, тепла не було ніде. Лютий холод скував будинки, а люди застигли від відчаю. Боляче було дивитися на дітей і літніх людей, які найбезпорадніші перед лихом.
Напевно, якраз у таких ситуаціях особливо цінуєш вчасно надану допомогу. В Алчевську вона прийшла за десять днів – фантастично малий термін! Тоді, вже перебуваючи на чолі МНС, зробив висновок: наріжним каменем рятувальних сил має стати висока мобільність і повна оснащеність. Це завдання, яке ставлю собі особисто як міністрові.
Ми повинні розвиватися за прикладом провідних країн світу, де безпека людини десятиліттями є однією з головних складових державної політики. Саме тому, реформуючи МНС, ми беремо за взірець Німеччину і Францію. Саме тому, розгортаючи в Україні систему екстреного виклику «112», ми запозичуємо досвід американців з їхньою «911».
МНС розвивається як елемент державного механізму гарантування безпечного життя людини і всього суспільства. Ми співпрацюємо з військовими, правоохоронцями, медиками, транспортниками, зв’язківцями, енергетиками. Коли біда – до справи стають всі.
Водночас МНС гнучко реагує на нові обставини життя. Наприклад, посилюємо авіацію, бо вона дає швидкість і оперативність у пошуку та порятунку, транспортуванні постраждалих. Стала Україна привабливішою для туристів, цікавішою для мандрівників – МНС нарощує можливості своїх гірських підрозділів. Пішла міська забудова вгору – купуємо нову техніку та впроваджуємо новітні технології порятунку на великих висотах. Зростають втрати від дорожньо-транспортних аварій – мобілізовуємо сили порятунку для того, щоб якомога швидше дістатися до місця пригоди. Потрібно використовувати наукові дослідження при плануванні запобіжних заходів – розвиваємо Гідрометеоцентр.
Це всього лише штрихи, які окреслюють динаміку поступу Міністерства. Ще недавно наші авіатори не могли брати участь у гасінні пожеж поза межами України, бо не було відповідних сертифікатів. Тепер вже можуть, і у серпні пілоти МНС вже приборкували вогняну стихію в Росії.
Розвиваючи сили і засоби, ми підвищуємо кваліфікацію та майстерність рятувальних підрозділів. У підсумку – виграні секунди і врятовані життя. Ілюстрацією може стати участь загонів МНС у ліквідації важких наслідків землетрусів у Туреччині (1999 рік), Індії (2001), Ірані (2004), Пакистані (2005). На рахунку хлопців з України – фахова допомога десяткам тисяч постраждалих, врятовані життя і здоров’я людей, які вже втратили надію на порятунок і допомогу. Вірю, що живий і здоровий пакистанський хлопчина на ім’я Тарас, названий так на честь свого українського рятівника в уже далекому 2005-му році.
Часто підрозділам МНС доводиться працювати на межі сил, можливостей і ресурсу. Гадаю, нам вдасться змінити такий стан справ на краще. Сьогодні в Міністерстві працює сучасна, якісна, професійна команда людей, надто не байдужих до своєї справи. Це мислячі, компетентні фахівці з високою швидкістю прийняття рішень, які здатні діяти в екстремальних ситуаціях. Це аналітики і прогнозисти, які бачать ризики і виявляють загрози ще на ранніх стадіях. Це менеджери, які організовують роботу ефективно і раціонально.
Тому на сьогодні МНС – цілісний, дієвий, надійний механізм. Це Міністерство, складене з людей, які працюють для людей. У цій справі – їхня велика і велична місія.
Міністр надзвичайних ситуацій України Віктор БАЛОГА
Это интересно
Чуть-чуть! Эх,пелёнки распашонки памперсы!
