Шановні колеги!
Вітаю тих, хто вважає та шанує професію вогнеборця, та в недалекому минулому відзначав професійне свято. Саме цього дня українську пожежну охорону офіційно вшановували на державному рівні. Невипадково, адже напередодні був прийнятий Верховною Радою Закон «Про пожежну безпеку», який за думками фахівців, а не дилетантів, визнавався найдосконалішим серед існуючих на той час подібних документів в інших країнах.
Закон передбачав, а найголовніше діяв, низку нормативно-правових заходів, спрямованих на комплексне вирішення питань протипожежного захисту в Україні, як складової безпеки Держави.
Мені, як тодішньому керівникові обласного управління, а згодом і ректорові навчального профільного закладу приємно, що згідно вимогам саме цього Закону та низки інших прийнятих актів був реальний розвиток пожежної служби. І це не ностальгія, а реальна констатація того, чого, на жаль, не відбувається сьогодні…
Саме з цим святом пов’язані перші кроки в пожежній охороні не однієї тисячі колишніх курсантів та студентів, що навчалися на той час, та отримували елементи національно-патріотичного виховання. Найголовніше, на мою думку, що Держава турбувалася про оснащення підрозділів, технічно та матеріально будувались пожежні депо, випускалась та залучалась пожежна та спеціальна техніка, оснащення тощо.
Дієвою була і правова база органів держпожнагляду, яку ніхто не ставив під сумнів.
Звичайно, було все не ідеальним чи хоча би досконалим, але ті ж питання соціального захисту працівників, забезпечення житлом тощо, не йдуть ні в яке порівняння з сьогоднішнім…
Можна під різним кутом зору бачити та коментувати зміни, що відбувалися потім, коли зруйнувавши фактично нормативно-правову базу пожежної безпеки в країні, натомість маємо недосконалу (вважай недобудовану!) систему цивільного захисту.
Саме тоді виникли небезпідставні звинувачення в роботі наглядових органів, що з подачі деяких керманичів свого часу перетворилися за своєю сутністю в дещо інше, ніж виконання своїх безпосередніх функцій від імені Держави.
Вважаю, що сьогоднішній стан справ в цьому напрямку є катастрофічним та не відповідає вимогам вдосконалення системи безпечного функціонування громадян та територій.
Адже ручний режим, яким намагаються впливати на перевірки (і не тільки нашими інспекторами) з боку Уряду, ні до чого доброго не привів на сьогодні, судячи з наслідків тих резонансних пожеж, що вже відбулися. Що ж може бути завтра, коли все і вся ігнорується на етапах проектування, будівництва чи реконструкції, не важко уявити. Ну не може Кабмін керувати всіма перевірками, повинні працювати дієві важелі впливу Держави на галузі, приватний бізнес тощо!
Хоча не дивуюсь, коли нещодавно оголошено про те, що прем’єр-міністр дав доручення перевірити якість пального на АЗС. Повинен бути дієвий контроль за системами життєзабезпечення постійним, а не з будь-якого дозволу! Можливо, а скоріше потрібно, внести зміни в форми роботи нагляду, а не відміняти перевірки взагалі, на «прохання» обраних, бо наш менталітет відомий, і системи безпеки людини чомусь стали помічатись за залишковим принципом.
Про технічну оснащеність підрозділів, точніше технічну відсталість, сучасних рятувальників-пожежних марно і говорити. Вона на поверхні, її не бачить та не помічає хіба що сліпий. На жаль державної програми з цього питання нема, а знову ж таки ручний режим виділення коштів через бюджет, одноразові, мізерні та неефективні, та і з відомих причин закінчуються черговим скандалом, в якому «призначають» винуватих звичайно ж … самих потерпілих.
І на останок про свята, які сьогодні вважаються офіційними.
Напевно, було передчасним скасовувати свято «День працівників пожежної охорони України», що відзначалось 29 січня, це визнав навіть і Указ Президента України, яким було відновлено це свято.
Тільки ось на сучасному етапі декомунізації, свято 17 квітня асоціюється з колишнім СРСР (до речі не було офіційним) коли був підписаний «великим другом України», пам’ятники якого вже рідкість, знаменитий Декрет «об организации государственных мер борьбы с огнем». Колишнім керманичам-втікачам до сусідньої країни ця дата вибрана, напевно, не випадково, судячи з наступних подій на теренах України, які продовжуються до цього часу і несуть десятки тисяч жертв та горя…
Навіть не політизуючи професійні речі (за що неодноразово потерпав і сам) все ж зі святом Вас славні ВОГНЕБОРЦІ! Сухих рукавів та належної оцінки Вашої праці з боку Держави, компетентних керівників, хай щастить!
Колегам-ветеранам вдячний за спільну працю, міцного здоров’я та благополуччя!