Копія рішення суду на користь наших пенсіонерів

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4049/10/2670

Головуючий у 1-й інстанції - Донець В А. Суддя - доповідач: Межевич М.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого — судді Межевича М.В., суддів Губської О.А. та Земляної Г.Г. при секретарі Бурді Л.М., за участю представника.апелянта Станецьку О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 року у справі за позовом Косовця Бориса Васильовича, Дмитренка Михайла Андрійовича до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними окремих пололсень постанов Кабінету Міністрів України від 8.04.2009 року № 319 та від 23.08.2005 року № 795, -
ВСТАНОВИ ЛА :
Косовець Б.В. звернувся з адміністративним позовом про визнання незаконним та нечинним пункту 1 постанови Кабінету Міністрів
України від 8 квітня 2009 року №319 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 року №795" в частині
внесення змін до підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження опису та зразків форменого одягу і
відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом" (із
врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.04.2010 р.). В свою чергу, Дмитренка М.А. у своєму адміністративному позові просив
визнати незаконним та скасувати підпункт 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. №795 "Про затвердження опису та
зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення
форменим одягом". ..-.„.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року справу №2а-6224/10/2670 об'єднано для спільного розгляду і вирішення зі справою № 2а-4049/10/2670 та присвоєно справам загальний № 2а-4049/10/2670.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 року позов задоволено частково.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду
- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права.    - ■'
Конституцією України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19), Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (частина третя статті 113). Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина стаття 117).
Відповідно до ч.З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах 1 повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими Несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. №319 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. №795", зокрема, підпункт 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. №795 "Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом" викладено в новій редакції, за якою: особам рядового та начальницького складу, звільненим: за віком з правом носіння форменого одягу недоотриманий формений одяг видається пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на його отримання до дати закінчення строку контракту, грошова компенсація за нього не нараховується; після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується; за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту зазначеними особами, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується. Вартість виданих таким особам предметів, строки носіння яких не закінчилися, утримується з них з урахуванням зносу.
Постанова від 8 квітня 2009 р. № 319 опублікована в Офіційному віснику України від 17.04.2009 р. №26, ст.869., постанова від 23 серпня 2005 р. №795 - в Офіційному віснику України від 16.09.2005, №35 ст.2113.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту оскаржуваної постанови від 8 квітня 2009 р. № 319 розробником проекту виступило Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Задовольняючи позовні вимоги частково в частині визнання нечинним підпункту 5 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 795 "Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року №319 та визнання незаконним та нечинним абзац 16 пункту 1 "Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. №795", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. №319, суд першої інстанції виходив з того, що положення постанов від 8 квітня 2009 року №319 та від 23 серпня 2005 року №795 в частині позбавлення права військовослужбовців на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна (форменого одягу) грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів не відповідають вимогам пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", прийняті з перевищенням повноважень, наданих Кабінету Міністрів України в спірних правовідносинах.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослулсбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей з економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулюються відносини у цій галузі. Частиною другою статті 9 цього Закону було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. №489-У дію пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослулсбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік.
Згодом підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. №107-VI пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" виключено. Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 зазначені
положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано
такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). 1
Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що Законом України "Про правові засади цивільного захисту" від 24 червня 2004 року №1859-ІУ (з наступним змінами та доповненнями) встановлені правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту. Так, статтею 48 цього Закону встановлено, що особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту забезпечується за рахунок коштів, що виділяються на їх утримання з Державного бюджету України, форменим одягом, а також відповідними знаками розрізнення (частина перша), опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина друга).
У даному випадку позивачі як сержант та прапорщик служби цивільного захисту позбавлені права згідно з Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, оскільки оскаржуваними положеннями постанов встановлено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим: за віком з правом носіння форменого одягу недоотриманий формений одяг видається пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на його отримання до дати закінчення строку контракту, грошова компенсація за нього не нараховується; після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Абзацом другим пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати лише порядок виплати грошової компенсації, а частиною другою статті 48 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" Кабінет Міністрів України уповноважений затверджувати опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний нормативно-правовий акт, оскільки Косовця Б.В. наказом від 25.12.2009 року №310 о/с звільнено зі служби з підрозділів цивільного захисту Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у відставку за станом здоров'я з виключенням з усіх видів забезпечення з 31.12.2009 р., а також Дмитренко М.А. звільнено наказом від 11.03,2010 року №47 о/с зі служби з підрозділів цивільного захисту у відставку за віком з виключенням з усіх видів забезпечення з 09.03.2010 р.
На підтвердження порушеного права в матеріалах справи наявні товарні чеки на придбання шкарпеток у 2008-2009 роках на загальну суму 19,00 грн.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, що аналіз оскаржуваних положень постанов свідчить, що вони не відповідають приписам абзацу першого пункту 2 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як позбавляють права військовослужбовців на отримання грошової компенсації за недоотриманий формений одяг.
Водночас колегія суддів зазначає, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).
Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини,- які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, фактично підпунктом 5 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 795 "Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року №319 та абзац 16 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. №795", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. №319 зупинено пункт 2 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що в свою чергу є обмеженням цих прав і свобод, визначених у Рішенні Конституційнийного Суд України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Так як позбавляє прав військовослужбовців на отримання грошової компенсації за недоотриманий формений одяг.
Також колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на узгодженість Міністерством юстиції оскаржуваної постанови та відповідності її Конституції України помилкове, так як вбачається з матеріалів справи Висновок міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови КМ України «Про затвердження положення про порядок речового забезпечення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту» погоджено із зауваженнями щодо вимог нормо проектувальної техніки від 16.02.2009 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що підпункт 5 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. №795 "Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року №319, за яким "особам рядового та начальницького складу, звільненим за віком з правом носіння форменого одягу недоотриманий формений одяг видається пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на його отримання до дати закінчення строку контракту, грошова компенсація за нього не нараховується" в частині: "грошова компенсація за нього не нараховується" прийняте всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 2 КАС України.
Також абзац 16 пункту 1 "Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. №795", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. №319, за яким "особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується" в частині: "грошова компенсація за нього не нараховується" також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 2 КАС України.
На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИ ЛА:
У задоволенні апеляційної скарги Кабінету Міністрів України відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя /підпис/
Суддя /підпис/
Головуючий суддя /підпис/ М.В. Межевич
О.А. Губська ;
Г.В Земляна

Отредактировано Fenix (29-12-2010 14:04:37)