Перед тим як подавати до суду виконайте ті кроки про які я вказав вище. (Довідка про склад сім'ї, копії квитанцій, рапорти про компенсацію цих виплат і таке інше)
Ужгородському міськрайонному суду
Позивач : Майороші Ласло Юліусович
88000, м . Ужгород
пл. Корятовича 7 кв. 1а
дом. тел. 3-67-14
Відповідачі : Ужгородське районне управління
Головного Управління МНС України
в Закарпатській області
88000, м. Ужгород, вул. Болгарська,2.
тел.: 66-07-06, 66-00-57
Міністерство України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи
01030, м. Київ, вул.. Гончара,55а.
тел.: (044) 247-30-54
ціна позову – 4243,43 грн.
( Чотири тисячі двісті сорок три грн.. 43 коп.)
Адміністративний позов
( про визнання протиправною бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Ужгородського районного управління Головного Управління МНС України в Закарпатській області та відшкодування фактичних витрат сплати комунальних послуг)
Я, Майороші Ласло Юліусович, 27.03.1963 року народження, працюю в Державній пожежній охороні з 1984 року по теперішній час. На даний час займаю посаду командира відділення Окремого Посту державної пожежної охорони (ДПО) Ужгородського РУ ГУ МНС України в Закарпатській області.
За весь час служби згідно чинного законодавства( до 1991 року законодавством Радянського Союзу, з 1991 року ст22 ЗУ Про міліцію, з 1994 року ст.22 ЗУ Про пожежну Безпеку, ст. 59 ЗУ Про правові засади цивільного захисту ) мені , як і іншим працівникам відповідних органів надавалась 50% знижка в оплаті за користування житлом(квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги ( водопостачання, газ, електрична та теплова енергія).
З 2000 до 2003 року , законами України Про бюджет України, призупинялися норми законів, які передбачали надання відповідних соціальних пільг та гарантій окремим категоріям працівників, які згідно із законодавством мали на них право. Але кожного року, після призупинення пільг та гарантій, Конституційний Суд України, за поданням народних депутатів України, своїм рішенням, визнавав це призупинення таким, що не відповідає Конституції України( є неконституційним) та не чинним і скасовував їх.
Після низки Рішень Конституційного Суду України по питанню неконституційності призупинення пільг, гарантій та компенсацій, з 2003 року законами України Про бюджет України передбачалося право відповідних категорій громадян( в тому числі і працівників ДПО) на відповідні пільги, але ці витрати вже лягали не на відповідні комунальні організації, а мали здійснюватись за рахунок бюджетних установ в яких працюють пільговики. Тому в 2003 році Кабінетом Міністрів України, була прийнята постанова № 426, яка затвердила Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу згідно якого працівник для відшкодування фактичних витрат сплати комунальних послуг мав подавати в бухгалтерію установи, де працює, копії відповідних квитанцій у строк, за який бухгалтерія мала здійснювати відшкодування.
Але ні МВС та МНС України, ні керівництво її низових підрозділів не довели до відому особового складу рішення Конституційного Суду України та новий порядок надання пільг по оплаті комунальних послуг. Фактично особовий склад до теперішнього часу не знав про те, що норми діючого законодавства про 50% знижку в оплаті за користування житлом(квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання,
газ, електрична та теплова енергія) діють по теперішній час
В грудні 2006 року до мене дійшла інформація про повернення пільг і я, як голова профкому ППО атестованих пожежних Ужгорода, звернувся до начальника Ужгородського РУ ГУ МНС України в Закарпатській області,
п. Рущака М.М. з вимогою передбачити в кошторисі видатків на 2007 рік компенсацію особовому складу за оплату комунальних послуг тощо . Але по теперішній час, в порушення ЗУ Про Профспілки, їх права та гарантії діяльності та ЗУ Про звернення громадян, відповіді не отримав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Згідно правової позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, пожежної охорони, тощо ( в подальшому пільговики), яка полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту та їхніх сімей (у тому числі знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею) зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов’язків, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім’ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів).
Водночас в 2004 році Кабінет Міністрів України спробував обмежити коло працівників, які згідно законодавства мають право на зниження плати за комунальні послуги, тощо. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 78 ЗУ Про бюджет України на 2004 рік, пільги, передбачені частиною першою цієї статті, передбачалось надавати лише у разі, якщо грошові доходи пільговиків менше величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб (частина третя), а розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами не повинен був перевищувати величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб (частина четверта).
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), це означало фактичне зупинення дії передбачених законами України пільг для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, що є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.
Тому Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вищевказані положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”
Згідно правової позиції Конституційного Суду України вирішальне значення для правильного розуміння положень статті 22 Закону України ” Закону України “Про пожежну безпеку” мають конституційні принципи і норми. Йдеться, зокрема, про проголошення України соціальною державою (стаття 1 Конституції України, а людини — її найвищою соціальною цінністю (стаття 3), принцип верховенства права (стаття 8), виключну роль правоохоронних органів та військових формувань у забезпеченні державної безпеки і захисті державного кордону України (стаття 17), рівність людей у своїй гідності та право на повагу до гідності (статті 21, 28), право громадян на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 46), на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (стаття 48 Конституції України) тощо.
Служба в державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов’язані з постійним ризиком для життя і здоров’я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Так, Порядок проходження служби у ДПО врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на мене додаткові обов’язки і відповідальність. Зокрема, громадяни України, які працюють у правоохоронних органах та ДПО зобов’язані виконувати свої професійні обов’язки і в неробочий час або поза службою. Приміром, особи рядового та начальницького складу державної пожежної охорони при виявленні пожежі у позаслужбовий час зобов’язані повідомити про неї пожежну охорону і до її прибуття взяти на себе керівництво гасінням пожежі та рятуванням людей (частина п’ята статті 18 Закону України “Про пожежну безпеку”.Крім цього, до військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод. Так, ст.20 ЗУ Про пожежну безпеку встановлено, що працівники ДПО не можуть бути членами політичних партій та громадських організацій, які мають політичну мету. Нормативно-правовими актами регламентуючими діяльність ДПО, працівники ДПО також обмежені у встановлених Конституцією України правах на підприємницьку діяльність (стаття 42), працю (стаття 43) та інших, пов’язаних із забезпеченням собі і своїй родині максимально досяжного (відповідно до своїх здібностей) рівня життя, та на захист своїх економічних і соціальних інтересів. Зокрема, Законом України , “Про пожежну безпеку” (частина п’ята статті 20) заборонено брати участь у страйках відповідно військовослужбовцям та рядовому, начальницькому складу, робітникам і службовцям державної пожежної охорони. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п’ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов’язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей
Таким чином, виходячи з того, що Україна як соціальна держава взяла на себе зобов’язання щодо соціального захисту громадянина, забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї тощо, а бездіяльність посадових осіб МНС України та їх низових органів, які не довели до мене інформацію про нечинність призупинення відповідних пільг та гарантій чим позбавили мене, як працівника державної пожежної охорони права на житлово-комунальні пільги, якими я користувався протягом усього періоду перебування на службі в державній пожежній охороні, означає не лише суттєве обмеження прав моєї особи, звуження їх змісту та обсягу, нанесення матеріальних збитків, а і приниження мене, зневажання моєї честі й гідності, повагу до яких закріплено на конституційному рівні.
Керуючись Рішеннями Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 1 грудня 2004 року № 20-рп / 2004 у справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), ст.ст.22,43,48 та 56 Конституції України, та на підставі ст.ст.97 ч.4,115,233, 237-1 КЗпПУ, ст. ст. 12,15,22,29,34 ЗУ Про оплату праці, п.6 ст. 22 ЗУ Про пожежну безпеку, ст..59 ЗУ Про правові засади цивільного захисту,ст.1166 та1167 ЦК України, п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди, ст.ст. 17,104-106 та 162 КАС України
Прошу:
1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Ужгородського районного управління Головного Управління МНС України в Закарпатській області в питанні відшкодування мені витрачених коштів на оплату комунальних послуг тощо,
2. зобов’язати відповідачів:
a. відшкодувати мені фактичні витрати по оплаті за комунальні послуги ( водопостачання, газ, електрична енергія) в сумі -2243,43 грн. ( дві тисячі двісті сорок три грн.. 43 коп.)
( водопостачання – 778,20 грн. + газ – 1134,15 грн. + електрична енергія – 331,08 грн.)
b. моральну шкоду в розмірі ста неоподаткованих мінімумів в сумі 1700,0грн.(Одна тисяча сімсот гривень)
c. оплатити мені кошти витрачені на юридичну допомогу в сумі 300,0грн. (триста гривень).
та всього стягнути з відповідачів – 4243,43 грн. ( Чотири тисячі двісті сорок три грн.. 43 коп.)
Згідно п.1 ст.4 Декрету України «Про Державне мито» я звільнений від сплати державного мита, тому що спір випливає з трудових правовідносин
Додаток:
1. копії позовної заяви (три примірника)
2. витяг з ЗУ Про пожежну безпеку
3. витяг з ЗУ про Правові засади цивільного захисту
4. копія довідки про статус пільговика
5. Копії листів начальнику Ужгородського РУ ГУ МНС України в Закарпатській області, Рущаку М.М. щодо відшкодування витрат на комунальні послуги
6. копія листа головному бухгалтеру Ужгородського РУ ГУ МНС України в Закарпатській області, Пейк Я.І. щодо відшкодування витрат на комунальні послуги
7. копія посвідчення, яке підтверджує факт трудових правовідносин з відповідачем
8. копія довідки про склад сім`ї (2003р.)
9. копія витягу з особового рахунку по оплаті послуг Водоканалу
10. копія витягу з особового рахунку по оплаті послуг Закарпатгазу
11. копія витягу з особового рахунку по оплаті послуг Ужгородського РЕМ
12. копія Угоди про надання юридичних послуг з адвокатом Ентель С.М.
13. квитанція про оплату юридичних послуг адвокату.
вересня 2007 року Майороші Л.Ю.